Допомогло!

Дебоширівка козацька!-
Край неляканих птахів,
Вепрів,риба і грибочків,
Та дівочих чорних брів.

Красота!- але дороги…
Не збрешу – не вищий сорт,
Як на фронті – вирви-ями,
Ногу зломить і сам чорт!

Із півсотні кілометрів
(А можливо, ще й з гачком)
«Проплуганив» дід Оверко
На попутних,де пішком…

В ОТГ таки добрався! –
Бо не може їсти-спать,
В поліклініку «допхався» -
Болячки підлікувать.

До «сімейного» у черзі
Годин зо три простояв,
Коли стільчика звільнили –
Впав на нього й задрімав.

Як дитиночці в купелі,
Йому снились диво-сни:
Вже його «зремонтували»,
Що «дотягне» до весни!

Медицина в нас на рівні!-
Пореформувалася,
Недарма Супрун Улянка
Стільки літ старалася!-

Гроші «мчать» за пацієнтом –
Не спіткає нас біда!..
Діда раптом «розштовхала»
Медсестричка молода.

В кабінет до ескулапа
Попід руки завела,
Щоб оговтавсь – «нашатиром»
Враз під носом провела.

Лікар глянув знизу в гору,
Мов ренгеном пронизав,
УЗД призначив миттю:
-Шкндибай звідсіль! –сказав.

«Осідлав старий ковіньку,
Аж на «третій» почвалав, (третій поверх лікарні)
В черзі й там , під кабінетом,
Ніби в чарах задрімав…

Бородань зустрів Оверка,
Ну, точнісінько Карл Маркс,
Позіхнувши , гнівно мовив:
- Та не мніться, що у вас?!

Ви звідкіль сюди приперся,
Що турбує в даний час,
Де працюють ваші діти,
Яка пенсія у вас?!

Щоб дослідження без черги
І як слід у нас пройти,
Діду, швидше чистоганом! –
Та не «жмись», а заплати!

Для таких, як ви, «безгрішних»,
Рецептура в нас проста:
Нема коштів – йдіть здорові!
І живіть хоч і до ста!..

Ледь не втративши свідомість,
Мовчки, без лайливих слів,
Рукавом утерши сльози,
З кабінету дід побрів…

А надворі… місяць,зорі,
Морозенко, «аж співа»! –
Чи ти нині бачиш, Боже,
Що із бідними бува?..

Дали пенсію жебрацьку:
- Таку, кажуть, заслужив!-
За піввіку у колгоспі
Мінімальну заробив…

Діти також без роботи,
Як їм в скруті виживать? –
Обездолені навіки…
Топлять чим і що їдять?

Про свої тяжкі хвороби
Уже нічого й казать –
В сімдесят лише неповних
Тільки нігті й не болять…

Не до жартів,коли горе
В усі вікна стугонить…
Де знайти стільки фінансів,
Щоб всі органи зцілить?!

З Дебоширівки в лікарню
Неміч клята привела…
Серед ночі чим доїхати
До далекого села?!

Тільки там мене рідненькі
Щиро люблять,завжди ждуть,
В солов’їному гайочку,
Час нагряне… загребуть…

Повернувсь старий додому,
Коли півник заспівав,
На ковінці, як той вершник,
Ледь до хати дострибав.

Але гумору не втратив –
Днює з ним, лягає спать:
-В українській «шкуродерні»,
Як без нього існувать?!

Утомивсь,проте не спиться…
Дід міркує сам собі:
- Бач, й повітря лікарняне
Помагає у біді!

Вік прожив - всього набачивсь,
До сих пір цього не знав:
Вдома мучило безсоння,
У лікарні … задрімав!

Василь Копиця
смт.Чорнобай

Наша подяка Миколі Васильовичу UT0CK