" Козацькі жарти "
Налякав!
Раз Потьомкін грозив
козакам:
«Постривай,
запорозтво погане!
В Миколаєві зведу я храм,
Та такий, що до неба
дістане!
А дзвіниця! Якщо в її дзвін
Дзвонарі ударять раз
а чи двічі,
То клянуся я честю, що він
Буде чутний у вас аж
на Січі!»
«Чи й не диво! —
байдуже на те
Запорожці сказали
хоробрі. —
Так у нас же на Січі зате
Кобзарі й кобзаренки
є добрі.
Як покрутять вусища вони,
Як по струнах співучих
ударять,
То в самім Петербурзі пани
Гопака мимоволі
ушкварять!»
Пан і козак
Пан кепкував із козака:
«Гей, запорожцю, слухай!
Ти часом не у віслюка
Свої позичив вуха?»
«Еге ж, бо чутка скрізь
пішла
(Народ брехать не стане)
Про те, що розум у осла
Позичили ви, пане!»
Як дурню розбагатіти
Козака Нетудихату
(Їхав від дівчини)
Вздрів вельможа
дурнуватий
І бере на кпини:
«Чув я: не лише завзяття
Ціниться на Січі.
А то правда,
що там платять
Дурням більше вдвічі?»
«Правда, —
каже запорожець. —
Тож вступай в козацтво
І подвоїть швидко зможеш
Ти своє багатство!»
Погана пам’ять
Зустрілися старезні
дідугани —
Колишні реєстрові козаки.
«Ну, як ся маєш?»
«Пам’ять препогана».
«Все забуваєш, брате?»
«Навпаки».
«Виходить, маєш пам’ять ти хорошу?»
«Що ж тут хорошого? —
зітхнув козак. —
Вже років сто,
як ти позичив гроші,
А я не забуваю це ніяк!»
Петро РЕБРО.
м. Запоріжжя.
