МОЛИТВА ДО МОВИ

(за Катериною Мотрич)

Мова українська! Пресвятая Богородиця мого народу! Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зiлля, роси, днiпровської води, від зорi i мiсяця народжена.

Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого та тримаєш його на небесному олiмпi волелюбностi i гордостi духу.

Мова! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси Бог Любов, Бог Вiра i Бог Надiя! Ти стоїш на чатах вiвтаря духовного храму i не впускаєш злих духiв виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш нарiд спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб не змалiв i не перевiвся рiд наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i щирий, святоруський, хрещений талантами та невмирущим скарбом традицій і пiсень, наповнюєш душi Божественним сяйвом сонячно-блакитним, бо то є кольори життя i вищого знамення.

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.

Мова наша! Пресвятая й незаймана Дiва! Яничарами по степах гнана, на курних шляхах переймана, чужинцями нищена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, ідолами топтана, у рабствi упокорена.

Мова наша! Недоросла зрiлостi, передчасно змарнiла, у муках виснажена, нищенкою вбрана, онуками-покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, Матiр Божа наша, до Сибiру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвiяна, голодомором викошена, лютим чоботом роздавлена, стонадцять раз розстрiляна, чорнобильським порохом припорошена.

Мова наша! Убога прочанка з простертою рукою, осквернена й знеславлена твоїм сiм’ям вироднiлим, що вродило не з квiтучих полів, де янголи вiтають, а з валуївського тирловища, де густо родить чортополох забвення, осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукiль дрiбномислення, будяк бездуховностi, глод рабської покори, прибиті отруйним порохом повiльного вичахання та смертi. Настав же, Боже, золотi плуги Часу i дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.

Прости нас, Мова! Прости грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малi, прости той звабний плiд та отруйне зiлля, що увiйшли у нашу кров та плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Прости i онови цю велестраждальну землю, на якiй диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й сп’янiлi янголи забули Бога свого та Святi закони. Прости нас, звироднiлих нащадкiв великого козацького роду, що увiрили лукавим пророкам землi чужої, зрадивши самих себе.

Повернися, Рiдна, до всіх нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Викликаємо Тебе iз нетрiв забуття, висвячуємо святою водою i вогнем лампад, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик Твiй святий i скорботний, Матiр Божа, Берегине, Мова українська!

Прости! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом. Освiти нас від душевного мороку та очисть цю древню святоруську землю, Русь-Україну, возвелич і порятуй на вiки вiкiв. Амiнь!