МОВНI ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

(за книжкою В.Іванишина «Мова i нацiя»)

Кожна нація є невід’ємною складовою частиною всесвітньої цивілізації,

гарантом та рушієм її розвитку.

Мова – це форма існування нації, її самовтілення, найміцніший кордон,

що захищає націю від зовнішнього втручання та поступового зникнення.

Нація створює мову, мова творить націю.

1. Досконале володіння державною мовою – це найпростіший і водночас найдійовiший спосіб громадянського та національного самоутвердження.

2. Підтримуючи українську мову Ти зміцнюєш нашу державу, формуєш націю, захищаєш її гідність, право на існування та майбутнє, сприяєш становленню миру і ладу в Україні та цілому світі.

3. Розмовляй українською скрізь, де її розуміють або можуть зрозуміти, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся мовою задля привілеїв, вигоди, лукавства перед будь-ким – це зрада свого народу. Стався до мови так, як до матері чи батька – люби і шануй її понад усе.

4. Українська родина – це основа нації. Щоб вона духовно не омертвіла і не втратила свого коріння її має постійно живити культ рідної мови. Тому завжди спілкуйся українською. Не вмієш – учись! Прищеплюй дітям і онукам ставлення до мови, як до найвищої святині, найдорожчого у світі скарбу.

5. Допомагай кожному, хто вивчає або бажає вивчати українську мову.

6. Ніколи не зупиняйся у вмінні володіти українською мовою, розвивай і збагачуй свій словниковий запас. «Усі європейські мови можна вивчити за кілька років, – говорив Вольтер, – свою ж рідну треба вчити усе свідоме життя».

7. У Твоїй хаті або квартирі завжди повинні бути українські книжки, часописи, газети. Не забувай і про дитячі видання. Слухай українське слово з теле- і радіоефіру.

8. Підтримуй усі починання держави, громадськості та окремих осіб, спрямовані на утвердження і поширення української мови.

9. Не будь байдужим до найменших проявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би Ти хотів, щоб ставилися до Твоєї державної мови.

10. Залучайся до вивчення та вдосконалення української мови в осередках Товариства української мови ім.Тараса Шевченка (ТУМ), сприяй їхньому створенню за місцем Твоєї праці або навчання.

11. Бережи своє ім’я та імена своїх рідних і близьких від спотворень та змін за чужомовним зразком. Розмовна пестлива форма власних імен, особливо дитячих, таких як, наприклад, Юрась, Михась, Дениско, Оленка, Катруся, Ганнуся, Даринка, повинна залишатись в активному ужитку, мовних традиціях.

12. Пам’ятай, що найперші й найліпші вчителі української мови для дітей – це мати і батько, а іноді – бабуся чи дідусь. Весь свій багатий мовний досвiд і знання вони повинні передавати своїм дітям та онукам.

13. У наш час трапляються змішані шлюби. В таких родинах часто виникає мовне питання. Тут повинна звучати передусім державна мова, а національні мови батьків – не в якомусь змішаному вигляді, «суржику», а кожна у своїй літературній формі.

14. Батьки у змішаних родинах повинні використовувати різні мови не лише для буденного спілкування, а як дійовий засіб залучення дітей до духовних та культурних цінностей своїх народів.

15. Вивчай інші мови, втім західнослов’янські. Знаходь в них спільні з українською слова та корені. Це дозволить не лише збагатити і розвинути свій внутрішній духовний світ, зміцнити і поповнити словниковий запас, збільшити і поглибити свої знання, але й оцінити  рідну мову, порівняти її з іншими, побачити її красу та прадавню історію. «Хто не знає чужих мов, – говорив Й.Гете, – той нічого не відає про свою власну». Знання інших мов пробуджує бажання оберігати і розвивати власну мову, сприяти тому, щоб вона зайняла гідне місце серед відомих мов світу.

16. Всім нам, громадянам нової України випало складне і відповідальне завдання – відродження та утвердження української мови, розвиток державності, формування нації. За нас того ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, сенс перебування на цьому світі. Тож не перекладаймо цього тягаря на плечі нащадків. Діймо зараз! В ім’я нашої держави, українського народу, найвищих ідеалів людства – правди, свободи і справедливості.