COLORBAR.gif (956 bytes)

 


МИ РОЗУМІЄМО ВСІХ, ЦІНУЄМО КОЖНОГО РАДІОАМАТОРА!
МЫ ПОНИМАЕМ ВСЕХ И ЦЕНИМ КАЖДОГО РАДИОЛЮБИТЕЛЯ!

We understand everything, we appreciate everyone!
Admin UZ1RR

 

free hit counter


Владимир Вотинов
UR6CW


 

Григорий UT5PH о Владимире Вотинове

Вседозволеність ЛРУ чи ганебне судилище над В.Вотіновим UR6CW?

Черговий чемпіонат Європи із спортивної радіопеленгації пройде в Румунії 5-10, вересня 2011року.

Але чи зможе прийняти участь в чемпіонаті Європи 2011р. із спортивної радіопеленгації заслужений майстер спорту, неодноразовий чемпіон світу та Європи Володимир Григорович Вотінов із Черкас?

Що мішає цій неординарній людині в черговий раз принести в залік України чергові медалі чемпіонату? Чиєю злою волею зроблено так, що навіть на чемпіонаті України та на міжнародних змаганнях під Києвом цього року, від не був допущений до участі в цих змагання? Чому ця заслужена людина, не може знайти офіційної відповіді у тих, хто сьогодні очолює в державі цей вид радіоспорту?


Спортивна радіопеленгація як один із наймасовіших видів радіоспорту увійшла в список офіційно визнаних державою не олімпійських видів спорту, - єдину спортивну кваліфікацію України. Сьогодні цей вид радіоспорту є в списках департаменту фізичної культури та не олімпійських видів спорту Міністерства освіти, сім’ї молоді та спорту (далі-Міністерство).


На жаль, створена в часі УРСР потужна громадська організація, федерація радіоспорту України котра десятки років очолювала радіоспортивний рух в країні і працювала на матеріально спортивній базі тодішнього ДТСААФ, в середині 90-х років лишилася підтримки і перестала діяти. Відсутність такого громадського спортивного об’єднання згубно сказалась на долі радіоспорту. І хоча в 1995р. ТСОУ задекларувало, що воно офіційно і надалі підтримує та розвиває радіоспорт все ж, його Центральний спортивний радіоклуб (далі – ЦСТРК ) не став тим центром, який би зумів згуртувати та організувати розвиток і функціонування радіоспорту в країні.

Це питання стало справою рук окремих спортсменів та тренерів-ентузіастів. Один з них, М.Веліканов з міста Києва, бувший армійський спортсмен із СРП. Він та його сім’я зуміли згуртувати навколо себе спортсменів відданих цьому виду радіоспорту, котрі мали гарну спортивну підготовку в часи розквіту ФРС України, і збірна команда країни з року в рік стала добивалась високих спортивних результатів на чемпіонатах світу та Європи. Однак, такий спосіб «організації» радіоспорту в подальшому зіграв злу долю. Заспокоєне високими результатами керівництво ТСОУ та Ліги радіоаматорів України ( далі - ЛРУ )зовсім не звертало уваги на те, що за цією ширмою високих результатів в одному з видів, інші види радіоспорту ледь животіли , а деякі з них практично зникли із спортивного життя . Одноосібне, по суті сімейне керування спортивною радіопеленгацією, з часом почало викликати не порозуміння і певний супротив у тих спортсменів та тренерів країни, котрі в силу тоталітарного керівництва не змогли реалізувати свої спортивні амбіції.

Певне не розуміння у них викликало також, складення спортивних положень змагань та проведення їх в спосіб, часто не передбачений правилами змагань та непередбачені жодними правилами грошові збори з учасників змагань , не прозорий розподіл премій від Міністерства спортсменам та тренерам, та залежність спортсменів і тренерів від особистих бачень та дій самого М.Веліканова при комплектуванні збірних команд і проведенні змагань всередині країни.


Саме протест проти такої організації радіоспорту зі сторони В.Г. Вотінова викликав роздратування у тих, хто за «ширмою» високих спортивних результатів в одному виді радіоспорту , зовсім занедбав роботу з інших видів та до того ж, має можливість мало контрольованого використання громадські коштів, та можливість приймати участь в розподілі коштів Міністерства, виділених як премії спортсменам і тренерам. Особливу лють цих людей а саме: начальника ЦСТРК ТСОУ А.В.Лякіна, котрий одночасно є президентом ЛРУ , його підлеглого працівника С.В.Майбороди та власне самого М.Веліканова викликало те , що не отримавши відповіді у цих людей , В.Вотінов звернувся до Міністерства спорту з особистим листом в якому просив офіційно повідомити факт нарахування йому премії від Міністерство , та висловив деякі зауваження, що до складання спортивних положень змагань .
Відповідь не забарилася, але не від Міністерства. Ще до отримання офіційної відповіді в котрій до речі, буде подяка Міністерства в. Вотінову за небайдуже ставлення до розвитку радіоспорту в державі , вказаною групою осіб було оголошено, що в м. Херсоні під час проведення молодіжного чемпіонату крани, відбудеться позачергова конференції ЛРУ де в питання різного передбачалось обговорити питання про В.Г. Вотінова.

Під час «конференції» вияснилось, що організатори позачергової ї конференції не мали повноважень в її скликанні, не порушивши діючий Статут ЛРУ.

Отож, « конференція» була перетворена «організаторами» у відкриті збори спортсменів та тренерів , а окреме «питання В. Вотінова», було перетворене в його судилище присутніми посадовими особами М.В. Велікановим та С.Майбородою. Саме під їх тиском на присутніх, котрий продовжився і в наступний день, були зібрані підписи під зверненням заборонити В.Г. Вотінову приймати в подальшому участь в змаганнях із СРП. При цьому організатори не зважили , що В.Вотінов інформував «організаторів» про те, що до офіційної відповіді з Міністерства він не може коментувати свій лист, що кожен громадянин може вільно звернутись до державних органів влади згідно Закону України « Про звернення громадян», і що Закон містить в собі відповідальність осіб за переслідування з цього приводу.


Не допомогло. В.Вотінов надіявся, що звернення про заборону буде обговорюватись не рівні керівництва ЛРУ чи ТСОУ і там він зможе аргументовано довести беззаконня та абсурдність проведеного «судилища» та прийнятого рішення, і тим захистити своє право займатись радіоспортом. Про те, звернення ніде не розглядалось , але вже на наступних змаганнях за участю спортсменів різних країн під назвою «Київська весна», котрі пройшли під патронатом Веліканових , головний суддя змагань не допустив В. Вотінова до стартів, посилаючись на офіційне рішення котре не зміг показати і котре в природі не існує.


По тому , В.Вотінов забив на сполох і звернувся з офіційним листом до президента ЛРУ та заодно начальника ЦСТРК ТСОУ за відповідним роз’ясненням, чи існує в природі офіційне рішення якоїсь із повноважних структур в ЛРУ чи ТСОУ про його дискваліфікацію, однак пройшло більше двох місяців і ніякої відповіді на своє звернення він не отримав. Як не отримало офіційної відповіді від А.Лякіна Черкаське обласне відділення ЛРУ котре виступило в захист порушених прав свого члена організації


Це грубе порушення чинного закону України «Про звернення громадян», заставило його звернутись в прокуратуру Києва для захисту своїх порушених громадянських прав.

Прокуратура Києва взяла заяву Вотінова до впровадження однак це питання часу, а на разі вже вдруге, нічим не підкріпленим усним рішенням, головний суддя чергового чемпіонату України С.Майборода не допустив В. Вотінова до змагань.
Склалась дивна та неприпустима ситуація, коли за відсутності будь якого офіційного рішення про спортивну дискваліфікацію В.Вотінова троє осіб, А.В.Лякін , М.В. Веліканов та С.Майборода особисто , грубо та цинічно пресують В.Г. Вотінова, грубо порушують його громадянські права гарантовані йому Конституцією та відповідним законодавством України, вимогами законодавства з захисту прав людини країн членів Європейської спільноти. Парадокс ситуації ще й у тому, що саме ці особи, за практичної відсутності відповідних колективних структур в структурі радіоспорту , особисто вирішують питання комплектації та участі в змаганнях збірної команди України та її окремих спортсменів, як в середині країни так і за рубежем.
А в такій ситуації навіть рішення судів чи прокуратури, котрі захистять громадянські права В. Вотінова на звернення , навряд змінять особисті рішення названих осіб не допустити В.Г. Вотінов в склад збірної команди України на чемпіонаті Європи цього року. До того ж, попередні заявки мають бути надіслані організаторам в найближчий час .
Я звертаюся до Всіх читачів сайту та рефлектора з проханням допомогти бо надіюсь, що в даному випадку тільки залучення громадськості , може покласти край ганебній практиці котра склалась в одному із популярних колись видів радіоспорту і котра як в люстрі відобразилась на спортивній долі В.Г. Вотінова , - принципової і порядної людини.
(Більше про В.Вотінова можна взнати на його сторінці з радіоаматорського сайту UARL. COM. UA за посиланням uarl.com.ua/ur6cw/index.htm
Г.Андрійчук UT5PH
21 07 2011


На тему о положении в СРП


“Радиострасти” Владимира Вотинова


Фотоальбом. Легендарный "Музей радио"

 
 

dot.gif (43 bytes)

©2010 ЯR WEB Style  

UZ1RR_Updated: среда, 14. мая 2014