На коротких хвилях довгої пам’яті
Давнє народне прислів’я «за що боровся, на те й напоровся» іноді справджується не лише по відношенню до якоїсь окремої людини, а навіть до цілої країни. Патріотичний запал українських радіоаматорів в перші роки незалежності під тиском різних обставин і проблем почав згодом поступово зникати.
Ніби не звідки з’явилися самозвані лідери, створюючи свої містечкові радіоклуби і оточуючи себе довірливими гречкосіями. Це розпорошило колись згуртовані і об’єднані радіоаматорські ряди, спровокувало протистояння двох окремо створених національних радіоаматорських організацій ЛРУ і ВРЛ.
Попри всілякі труднощі, старіння наших рядів, відсутність програми розвитку молодіжного радіоаматорства, навчання телеграфістів, багато наших колег все ж не втратили віру і патріотизм. Але проводячи радіозв’язки вони нерідко стикаються з проблемою української радіоаматорської і технічної термінології.
На жаль, наша провідна радіоаматорська організація, член міжнародної радіоаматорської спілки IARU за майже тридцять років свого існування і діяльності не спромоглася розробити і довести до радіоаматорів, закріпити в Регламенті аматорського радіозв’язку та інших документах сучасну українську термінологію.
Неодноразово, без жодних амбіцій і нав’язувань, від себе та від імені Товариства україномовних радіоаматорів пропонував нашій багаточисельній радіоаматорській громаді нові українські терміни і вислови для проведення радіозв’язків в межах країни, а також з закордонними україномовними колегами.
Однак, так вже історично склалося, що без вказівок зверху наші люди бояться або стидаються проявити свою ініціативу. Це стосується також багатьох наших радіоаматорів, котрі продовжують спілкуватися в етері суржиком або запозиченнями з інших мов, що звучить часом дуже непривабливо і навіть комічно.
Коли чуємо в етері імена Ганс, Ференц, Єжи, Йонас, Адріано, Хуан, Бернард, Абрам то уявляємо хто вони і з якої країни. Повернути українським іменам національну ознаку може кожен радіоаматор, передаючи своє ім’я на український кшталт: Slavko, Sashko, Yurko, Myshko, Vasko, Tolko, Dmytro, Vlad, Oleksa, Ivanko, Pavlo, Mykola.
Керівництво Ліги Радіоаматорів України, в центрі і на місцях, має прислухатися до всього вище сказаного і взятися нарешті за впровадження в життя української термінології в документах і при проведенні зв’язків. Досить вживати українцям мовні покручі типу «позивний» і «прийом» замість «кличний» і «відбір».
Невдовзі наша країна святкуватиме тридцяту річницю незалежності свого статусу, і нам має бути соромно перед собою і перед українцями з усього світу, що ми досі не опанували досконало українську мову і не завжди користуємося нею не лише для зв’язків між містами і селами, але й на міжнародному рівні.
Існує ще одне, трохи призабуте, велике державне свято без якого ми би досі жили під пильним оком кураторів КДБ і спілкувалися нерідною мовою. Це свято зветься Декларація про державний суверенітет України і припадає на 16 липня, в день народження нашого майстра спорту і радіозв’язку Віталія UT7NW.
В першу річницю цього свята 16 липня 1991 року, отримавши спеціальний кличний UT0N «Україна Тарас нуль Незалежність» команда тоді ще ідейно і духовно згуртованих вінничан провела в аматорському етері День української мови. З двох робочих місць і на кількох пасмах на весь світ лунали наші голоси.
З шаною до цієї видатної події і пам’яті про молоді, а комусь зовсім юні роки, зберіг вирізку з популярної газети «Патріот Батьківщини» і себе самого теж пригадав. Наше святкування відбувалося в моїй однокімнатній вінницькій квартирі. Тісно, сумно і голодно нікому зовсім не було. Пам’ятні фото зробив Віталій UT7NW (ex RB5NI).
На моєму фото в центрі можна бачити блок підсилювача потужності на лампі ГУ-74Б за допомогою якого ми проводили радіозв’язки і який досі разом з Icom-726 працює в мене безвідмовно, не втрачаючи своїх параметрів, дозволяючи проводити міжконтинентальні радіозв’язки в змаганнях і в буденному етері.
З святом, шановні колеги!
Бережімо себе, свою країну і нашу українську мову!
Ваш, Юрко UT5NC
Двадцять четвертого квітня 2014 року, в розпал трагічних бойових дій на сході країни, Міністерство молоді і спорту приймає доленосний для багатьох з нас, радіоаматорів, Наказ № 1305 «Про затвердження Кваліфікаційних норм та вимог Єдиної спортивної класифікації України з неолімпійських видів спорту».
В розділі «Радіозв’язок на коротких хвилях» зокрема зазначено, що для здобуття спортивного розряду або звання слід зайняти місце в одному з видів програми (вікової категорії) у змаганнях, або виконати нормативи кваліфікаційної таблиці з урахуванням умов присвоєння спортивних звань та розрядів.
Багатьох з нас, ветеранів радіоспорту, завзятих телеграфістів і телефоністів, що пройшли етапи участі в національних чемпіонатах, а тепер беруть активну участь в різних міжнародних змаганнях, на схилі віку цікавить питання отримання почесного звання «Майстер спорту України міжнародного класу».
Таке почесне довічне спортивне звання, згідно вищевказаного наказу, радіоаматор може отримати лише за умов зайняття 1 – 3 місця в змаганнях IARU Contest, CQ WW DX Contest, CQ WW WPX Contest в особистому заліку, а також за 1 – 2 місце в змаганнях WAE DX Contest також в особистому заліку.
Званням «Майстер спорту України міжнародного класу» нагороджують за участь в міжнародних змаганнях в загальному заліку без розподілу на потужність, за умови участі у підгрупі не менше 20 учасників з 15 країн, та не менше ніж з 12 країн для присвоєння спортивного звання "Майстер спорту України ".
Напевно кожен український радіоаматор розуміє, як надзвичайно важко, майже неможливо, зайняти перших три або два місця в перелічених вище змаганнях. Адже змагатися з західними колегами з їхньою апаратурою і антенами не кожному з нас під силу, та й кількість учасників в підгрупі заочних змагань ніяк не передбачити.
Тому наші радіоаматори порушують Положення змагань і Регламент радіозв’язку, працюючи багатьма кіловатами і беручи на допомогу своїх колег, обманюючи всіх і самих себе. Як на мене, сама концепція отримання звання МСМК не досконала, переписана ще з давніх до інтернетівських радянських часів.
Пропоную званням «Майстер спорту України міжнародного класу» нагороджувати учасників будь-яких міжнародних змагань, якщо вони в якомусь з них зайняли одне з перших трьох місць по країні три роки поспіль. Це реальний показник майстерності, стабільності і кваліфікації оператора, справжнього майстра міжнародного класу.
Таке враження, що затверджені в наказі не реальні спортивні нормативи щодо МСМК складали не зовсім радіоаматори, або радіоаматори, не зацікавлені, щоб вітчизняний радіоспорт став більш популярним і престижним, а учасники міжнародних змагань від України були не лише статистами.
Про те, як стати Майстром спорту міжнародного класу на ультракоротких хвилях в наказі взагалі не йдеться. А наш ветеранський час і життєві сили помалу спливають. Як говорив Юліус Фучик «Бійтеся людей байдужих, саме з їхньої мовчазної згоди відбуваються всі негаразди і злочини на землі».
Всім 73! Ваш, Юрко UT5NC
Кожен радіоаматор по кількох роках сидіння за робочим столом своєї першої в житті радіостації хотів би мати більш сучасну апаратуру, можливість працювати більшою вихідною потужністю і на більшій кількості частотних пасм.
Для цього радіоаматору, котрий представляє в ефірі не лише себе але й свою країну, треба доводити свої вміння і знання. Теоретичні знання радіоаматор демонструє кваліфікаційній комісії при місцевих інспекціях електрозв’язку.
Практичні вміння радіоаматор демонструє працюючи в ефірі. Паяння, свердління, проведення зв’язків і полювання на DX то лише частина вмінь. Свої справжні вміння радіоаматор демонструє беручи участь в різних змаганнях.
Як говорив Олександр Суворов «Теорія без практики – мертва, практика без теорії – сліпа». Радіоаматор, котрий бажає підвищити свою категорію повинен показувати не лише свої теоретичні знання, але також спортивні досягнення.
Ще дев’ятикласником я взяв участь в своїх перших радіоаматорських змаганнях CQ-MIR на шкільній радіостації UT5KBD в 1967 році, і відтоді без участі в різних змаганнях не уявляю себе справжнім радіоаматором.
Участь в національних чемпіонатах, за яку можна здобути спортивні звання, на жаль не врахована в Регламенті аматорського радіозв’язку при наданні радіоаматору вищої категорії, що не сприяє розвитку радіоаматорства.
Тому в ефірі багато балачок і все менше радіоспортсменів. Для того, щоб додати в Регламент норму підвищення категорії за участю в змаганнях не треба узгодження з різними державними інстанціями, лише бажання керівництва ЛРУ.
Нам, радіоаматорам-ветеранам, на роду написано вболівати за майбутню долю нашого чудового хобі і передавати його в молоді здібні і талановиті руки, щоб радіоаматорський спортивний рід не перевівся на нашій землі.
Давайте всі разом залучимося до гасла «В кожну радіоаматорську родину по юному радіоаматору!». Щоби після відійшовших в інший світ наших колег їхня апаратура, нажита з таким трудом, не діставалася за безцінь будь-кому.
Демократія, і в радіоаматорстві також, зобов’язує владу прислухатися до народу, впроваджувати в життя необхідні зміни і покращення. Наша надія на існування та розвиток радіоаматорства і радіоспорту не повинна бути змарнована.
Хочу побажати всім колегам, незалежно від їхнього соціального статусу, членства в клубах і категорії, міцного фізичного і духовного здоров’я. Ніколи не забуваймо, як говорила моя бабуся, що «Під лежачій камінь вода не тече».
Всім 73! Ваш, Юрко UT5NC
Минулий 2020 – здобутки і прорахунки
Вітаю всіх радіоаматорів, і не тільки, хто читає ці рядки, а значить ми витримали і не піддалися злочинному світовому штучному мору, і це насправді наш найбільший спільний життєвий здобуток.
Кожен по-своєму подолав це вірусне нашестя, рецептів від різних людей і ЗМІ було безліч, але найкращими ліками стала сила духу і віра в себе, успадкована від наших славних пращурів русичів.
Особлива шана і подяка нашим ветеранам, що пройшли непростий історичний шлях від суворих сталінських до безглуздих зеленівських часів, залишившись мудрими і активними в житті і радіоаматорстві.
Хочу сказати дещо про радіоспорт, популярні українські міжнародні змагання під назвою Ukrainian DX Contest, взяти участь в яких може кожен, щоб випробувати свою вправність, витривалість і спритність.
Вже дев’ять років будучи пенсіонером, вперше в цих змаганнях встановив свій власний спортивний рекорд, провівши більше семи сотень радіозв’язків телеграфом з майже півсотнею країн на сорока метровому пасмі.
Дякуючи організаторам за оперативність, підсумкова таблиця змагань і дипломи були доступні для ознайомлення і скачування вже буквально через місяць. Згідно підсумків зайняв почесне друге місце.
Але, подивившись уважно на отриманий гарний кольоровий диплом звернув увагу на невідповідність надпису «Single Operator-40m Band-Mixed» моїй роботі в змаганнях виключно (only) CW (телеграфом).
Намагався знайти в Інеті подібний прецедент, коли спортсмен виступав одним видом, але організатори розмістили його досягнення в групу багатоборців, тим самим штучно занизивши результат – не знайшов.
Це я про те, що участь в двох або більше різних видах змагань в одному заліку, в нашому випадку телеграфом і телефоном, називається багатоборством. Не кожен, однак, може або хоче бути багатоборцем.
Якщо звернутися до вищої спортивно-кваліфікаційної інстанції, то напевно буду правий. Хтось скаже, бачив, яка залікова група, не пасує – не працюй. Але це не відповідь. Яким видом я працював, так мене повинні судити і нагороджувати.
А також інших, хто працював тільки CW або SSB. Телеграфіст може працювати телефоном, але телефоніст потрапивши в телеграфно-телефонний мікс залишається без шансів зайняти гідне місце серед «своїх». І це найбільший прорахунок.
Тому, звертаюся з проханням і пропозицією до організаторів контесту, суддів, голови UCC Володимира Латишенка: розділіть на окремі залікові групи телеграф и телефон. Це важливо і необхідно, як зі спортивного боку, так і з людської точки зору!
Наші колеги поляки в SP DX Contest професійно поділили телеграф і телефон на окремі залікові групи. Ми можемо зробити так само, адже невелика кількість учасників від України обумовлена також недосконалістю Положення.
Поділ нашого національного радіоаматорства на окремі містечкові клуби, котрі проводять свою ізоляціоністську політику не сприяє збільшенню учасників міжнародних змагань, появі нових класних операторів.
Ця пропозиція не заради «червоного слівця». Олександр UT4EK пише: «пропозиція, яку Ви вносите, діяла в 90-ті роки. Згодом провідними контестменами розподіл по категоріям був визнаний недоцільним і на конференції UCC Положення було приведено до того вигляду, в якому воно є на даний момент».
В лихі 90-ті багато чого було визнано «недоцільним», навіть розумні і порядні люди. Перевернення країни з ніг на голову почалося саме тоді, і в радіоаматорстві також. Корупція, блат, протекціонізм, особиста зацікавленість.
«Нове – це забуте старе». Давайте повернемося в Ukrainian DX Contest до окремих залікових груп для CW и SSB. Справа не в дорогих плакетках, заради котрих дехто може йти на різні хитрощі і порушення, а в можливості проявити себе тим видом роботи, котрим радіоаматор краще володіє.
Сподіваюся, ми всі в цьому зацікавлені. Нам слід виходити з глухого кута, в який нас загнало часом не зовсім професійне і патріотичне керівництво. Наша спільна радіоаматорська активність зможе змінити все на краще.
Всім 73!
Юрко UT5NC
Ну що, здавалося б слова…
Частина друга
В першій частині наших мовних досліджень ми дізналися про значення мови в житті кожної нації. З історичним поступом і розвитком людства, утворенням окремих незалежних країн, мови корінних осілих етносів стали державними національними мовами.
Нація – це сукупність різних етносів, що проживають на спільній території в умовах державності, яка набуває ліпших якостей, ніж у кожного етносу окремо. Тому так званий «міжнаціональний конфлікт» в країні не може бути.
У русичів, котрі тисячі років тому, після танення криговика, оселилися на київських пагорбах, була своя давня мова, яка змішавшись з мовою місцевих слов’ян стала називатися згодом українською. У русичів – райдуга (сонячна дуга) у слов’ян – веселка (веселить).
Русичі означає «русяві», себе ж вони називали арійці, тобто лучники, від ар – лук. Звідси латинське arcus, італійське arco – лук, arcobaleno – райдуга, англійське archer – лучник, arc – дуга, arm – рука, грецьке аристократ – володіючий сотнею лучників (багач).
В грамотах князів Святослава, Олега, Ігоря до ромеїв (візантійців) русичі і слов’яни згадувалися як два окремих народи. Тому всі заходи і фестивалі, присвячені так званій «слов’янській культурі» повинні проводитися під назвою «слов’яно-арійської культури».
Коли до влади приходять представники однієї етнічної меншини, споріднені з іншою країною, в країні починається політичний і мовний безлад, з’являються іншомовні слова і терміни, що спотворюють народну мову і самих людей.
Так відбулося з багатьма українськими словами, зокрема словом «діапазон», яке має грецьке походження і означає «двобічно [обмежена] смуга» (діа-пас). В українській мові від давна існує слово «пасмо» яке в різних значеннях означає те саме.
Гірське пасмо, пасмо волосся, частотне пасмо. Тож пропоную замість запозиченого слова «діапазон» запровадити суто українське слово ПАСМО. В самому пасмі можуть бути виділені окремі «частотні смуги» телеграфна, телефонна, цифрова.
В польській мові також є слово pasmo. Ми не запозичуємо його у поляків, просто у нас спільні мовні корені. Англійське слово Band походить від українського «бинда» – смуга, смужка (рос. лента, полоска). Воно означає те саме, що й слово ПАСМО.
Замість заміняти українські літери на латинські наші «мовознавці» замінюють їх на англійську вимову. Прізвище Serga пишуть тепер Serha, бо англомовним так начебто слід вимовляти. Тому не зрозуміло, як англійську літеру H вимовляти українською Х чи Г.
Кілька років тому мені довелося звернутися до УДЦР з пропозицією замінити термін «колективна радіостація» на «гуртова радіостація». Отримав відповідь, що слово «гурт» стосується крупного рогатого скота, тому до радіоаматорів не зовсім підходить.
Було би смішно, якби не було так сумно. Коли в душі не звучить українська мова, тоді всі українські слова здаватимуться якимись не такими, чужими, дивними. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, слід знову прочитати шостий відступ (абзац) .
На цьому ставлю поки що три крапки і прошу всіх українських радіоаматорів, а також причетних до написання і впровадження української технічної термінології взяти до уваги і використання запропоновані зміни до українських слів.
Ваш Юрко, UT5NC
Ну що, здавалося б слова…
Частина перша
Кожна нація є невід’ємною складовою частиною всесвітньої цивілізації, гарантом та рушієм її розвитку, надбанням і окрасою світу. Мова – це форма існування нації, її самовтілення, природній засіб згуртування людей, найміцніший кордон, що захищає націю від зовнішнього втручання та поступового зникнення.
Тривалий період бездержавності, чужомовного панування, численних людських втрат призвів до знищення витоків української мови, зникнення багатьох самобутніх слів і висловів, затримав її природній розвиток, посіяв в людях невігластво і байдужість.
Сучасні урбанізовані країни формують свої нації не за кольором шкіри чи віросповіданням громадян, а на основі мови та культури корінного народу, чому сприяють освіта та засоби масової інформації. Використання громадянами різних мов створює в країні соціальний і політичний безлад, погіршує економічну ситуацію.
Спрадавна у всіх народів володіння мовою було головною ознакою приналежності людини до свого суспільства. За погану вимову або незнання мови людину могли ув’язнити або стратити як чужинця. За національну ідентичність і за мову проливали свою кров багато народів. «Вони казали йому: скажи «Шибболет», і коли він говорив «Сібболет», бо не вмів інакше вимовити, вони хапали його і стинали. Так полягло тоді сорок дві тисячі» (Судді 12:6).
Тарас Шевченко писав: «Ну що, здавалося б, слова, слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує! Знать, від Бога і голос той, і ті слова». Про важливість розмовляти і думати рідною мовою говорить і Святе Письмо: «Коли я молюся чужою мовою, то, хоча розум мій і молиться, але душа моя залишається без плоду» (1-е Корінтянам 14:14).
Поки наші чиновники-мовознавці, сидячи у затишних кабінетах, намагаються надолужити історичні втрати української мови, складаючи свої «академічні» словники і розмовники, віднаходять і відроджують необхідні слова, кожен з нас не повинен залишатися осторонь, адже мова живе і розвивається лише тоді, коли вона активно і масово використовується.
Виходячи з вищесказаного, вболіваючи за українську мову, її технічну складову, пропоную увазі колег одну зі своїх мовних розвідок, яка стосується роботи в ефірі, спілкування, друкованих радіоаматорських і технічних матеріалів. Йдеться про слово Radiostation. Англійською тому, що саме таке написання відповідає нашій мові.
Російське слово «радиостанция» походить від слова «радиоустановка» з спільним коренем «стан» в обох словах. В українській мові від слова «радіоустаткування» з коренем «стат» утворилося слово «радіостація» без літери «н» як в російській мові. Друге «т» в корені «стат» згідно норм української мови змінилося на «ц», подібно до слів «мілітарний» – «міліція», «акт» – «акція» і т.п.
Від давнього українського слова «пристанок» для міжміського гужового транспорту утворилося сучасне слово «станція». В обох цих словах є спільний корінь «стан». Тому «залізнична станція», «автобусна станція», «станція переливання крові», «станція метро» пишуться як і раніше з літерою «н».
Шановні радіоаматори, фахівці з радіозв’язку, медійники, пропоную вам внести зміни в свою мову і документацію, щоб запозичене слово «радіостанція» здобуло нарешті українську вимову і написання Р А Д І О С Т А Ц І Я.
Завдяки вінничанам, котрі першими запровадили вираз «кличний знак» (call sign) замість «позивний», це слово увійшло тепер в ужиток наших радіоаматорів, чим започаткували повернення до автентичності української мови.
Тож й надалі тримаймо себе і нашу рідну мову на патріотичній хвилі!
Ваш Юрко UT5NC
----
